Сценарій свята "Червона калина - символ України"

 Мета:

ü   поглибити знання дітей про калину;

ü  пробуджувати інтерес до художнього слова , зокрема віршів , легенд , приповідок, прислів’їв;

ü  формувати у дітей уміння вивчати та виразно розповідати тематичні вірші;

ü  розвивати навички декламації ;

ü  збагачувати словник дітей;

ü  розвивати мовлення дітей , пізнавальний інтерес , естетичні почуття , бережливе ставлення до природи;

ü  виховувати бажання дітей відтворювати  красу  калини, як символа і оберега нашої України;

ü  виховувати  почуття любові до рідного краю.  

            

 З’являється Калинка і дівчинка.

Дитина:     Хто ти , дівчинко, гарненька ?

Калинка.    Я не груша, я не слива –

                  Я калинонька вродлива.

                  Я стою в зеленім листі

                   І в червоному намисті.

Дитина: А чому ж   ти так прибралась?

 Калинка: А тому  я так прибралась,

   Бо до свята готувалась.

                    

 Дитина:  Гарно вбралася калина

   У червоні намистини.

        І прийшла до нас на свято,

       Щоб про себе розказати.

Дитина: Ось калина над рікою

Віти стелить по воді

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів ?

Червонясте, променисте

Розквітає , як вогні

Дай хоч трішечки намиста

Ти, калинонько, мені.

         Хоровод «Ой є в лісі калина».

Ведуча :Так, ми сьогодні поговоримо про калину.  Ця красуня  любить українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду й цілющі властивості. Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла калина рясним білим цвітом навесні, не рум’яніла червоними ягодами аж до зими.

                    В нашому садочку в червонім віночку

   Над самим струмочком виросла калина.

   Листя з сонцем грає, в воду поглядає,

   Гарну вроду має молода князівна.

       Вітер догоджає, коси розплітає,

       Уночі туманом сизим  укриває.

       А вона стріпнеться, сумно усміхнеться,

       Вгору поглядає – сонечка чекає.

Ведуча:   На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні – лише 8. Вона невибаглива до кліматичних умов, тому росте всюди, окрім Криму. У кожному регіоні вона має свою назву: калина лісова, калина черлена, бамбара, гордина, свіба, карліса. Але яку б вона назву не мала, де б не росла – вона для українця рідна і священна.

На сцені бабуся та дівчинка.

Учениця: Бабусю, а що це за ягідки у тебе?

Бабуся: Це ,Олесю, я калини нарвала. Буду чай варити.

Учениця:Бабусю, а я чула  казку про кущ калини, і звідки така назва. Хочеш я тобі розкажу.

Бабуся: Розкажи, онучко.

Учениця:Давно колись в одному селі жила привітна й ласкава дівчинка. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти. Їх вона переносила з лісу. В І рослини любили цю маленьку дівчинку, бо ще жоден кущик, жодне деревце чи стебельце не зів’яло. Всі люди в селі любили Калинку за її чуйне серце. Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий  шлях пролягав од села до лісу. А обабіч ні деревця, ні кущика. «Дай,— думає Калинка,— посаджу щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала в  лісі тонесеньке стебельце і посадила край дороги. А щоб прийнялося воно, Калинка аж від своєї хати з криниці воду носила та поливала. Стебельце розрослося у великий крислатий кущ. Іде якось шляхом чоловік. Стомився,  піт витирає. Бачить —рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє,  польові квіти  цвітуть, пташки   щебечуть.   Усміхнувся весело і сказав: «Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що його викохало!».Тут увесь кущ стрепенувся,   і  укрився білим-білим цвітом.   Далі обсипався цвіт, замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують. І дивно — в кожній ягідні заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла і Калинка до свого улюбленця — і здивувалась. Звідки такі зернята? А кущ нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім’я, Калинко». Відтоді всі так і називають той кущ — калиною.

Бабуся: Дуже гарна казочка. А тепер давай разом заспіваємо. Пам’ятаєш, я тебе вчила.

Учениця: Так, бабусю. Давайте.

Пісня «При долині кущ калини»

Вчитель: Червона калина є символом рідного краю. Її  вишивали на рушниках, скатертинах, сорочках. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його  калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала  козакові рідну домівку, матір, наречену, рідну мову.

  Голочка снується

        По  тканині білій –

        Квітне візерунок

        Мамі  моїй милій.

        Ниточка до ниточки

  Буде все до ладу:

  І калини китички,

        Й грона винограду.

                                

               Вишивала я рушник

   Власними руками.

   Гаптувала залюбки

   Всіма кольорами.

                 Мов жива, на полотні –

                 Калинова гілка.

                 Під мережкою, внизу, –

                 Книжка і сопілка.

Вчитель:         Великий український  поет Т.Г. Шевченко дуже любив цю чарівну рослину і оспівував її  в своїх віршах. У «Кобзарі» слово «калина» зустрічається аж 385 разів. Давайте і ми  пригадаємо деякі вірші  нашого поета.

          Сонце гріє, вітер віє

        З поля на долину.

        Над водою гне з  вербою

        Червону калину.

               Тече вода з-під явора

   Яром на долину.

   Пишається над водою

   Червона калина.

          Защебече соловейко

    В лузі на калині.

    Заспіває козаченько

    Ходя по долині.

                    Три явори посадила

   Сестра при долині.

   А дівчина заручена –

   Червону калину.

      Червоні кетяги калини

           Горять вогнями усіма.

           Без калини немає України,

           Без народу Вкраїни нема.

                              Підеш ти, синку, по Україні,

     То не журись.

     Найдеш у гаї  ту калину,

     То пригорнись.

                            Пісня «Зацвіла в долині червона калина»

Ведуча: Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у  прислів’ях та приказках. Про калину є чимало  прислів’їв.  

Діти розповідають прислів’я

-       Посадиш біля хати калину – будеш мати  долю щасливу.

-       Стоїть  у дворі дівонька, як над ставом  калинонька.

-       Без калини нема України.

-       Любиш Україну – посади калину.

-       Нема рідного краю без калинового гаю.

-       Дівчина у вінку, мов калина  в цвіту.

-       Смак у калини, як доля дівчини:

Хоч яка гірка буває, але й солодощі має.

-       Хвали калину по осені, як уродить,

Хвали людину по ділах, які робить.

-       Що калина цвіте, що дитина росте:

Пишна і красива, коли доля щаслива.

-       Щедра калина, як Україна:

віддасть  плоди і людині, і пташині.

-       Від колиски дитини до могили людини –

Шлях та доля калини.

-       Шануй калину, коли цвіте,

Навчай дитину, коли росте.

Ведуча: А як потрібна була калина в  давнину в народних обрядах! Калиною прикрашали весільний коровай, вінок молодої, вишивали калину на святкових жіночих сорочках.

 Ведуча: Із святом Успіння Пресвятої Богородиці в Україні пов'язаний обряд-заготівля калини: "У кожній родині де були дівчата на виданні, намагалися вдосталь наготувати калинових пичків. Усі знали: де під стріхою висить калина - туди можна засилати сватів. Тому починаючи з Пречистої, дівчата постійно ходили в похід по калину". Але  найчастіше відбувалося це в Успіння Божої матері біля своєї оселі кожна юнка віддавала ненці калину, а та промовляла: -Будь доню,і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, калино, будь гожою на коровай, гільце, квітки весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору..."

Ведуча: А чи знаєте ви, який смак мають ягоди калини? Так, вони кислі і трохи гіркуваті. Але дуже  корисні, тому що лікують багато хвороб.   Кожна господиня колись в давнину обов'язково готувала калинові ліки на довгу зиму. Засушивши її цвіт, ягоди, листя, гілочки, перетирали з медом, цукром. Калиновий чай - то був перший помічник при нежиті.   А дівчата використовували ягоди калини для косметичних справ, соком стиглих ягід протирали обличчя, щоб красиве та рожеве було, адже калина це - символ дівочої краси. 

Учні розповідають про цілющі властивості калини:

·         У народній медицині простий відвар із калинової кори вживають при  кровотечах, як зміцнюючий засіб.

·         Відвар і чай із калинових ягід вживають від кашлю.

·         Непарені, свіжі ягоди, потовчені, змішані з медом і розведені водою, п'ють від застуди.

·         Калинові ягоди з цукром, які вже перебродили, вживають від підвищеного кров'яного тиску.

·         Відвар із кореня калини використовують як ліки від золотухи, алергії, безсоння.

·         Настій калини п'ють як вітамінний, загальнозміцнюючий засіб.

Ведуча: За старих часів плоди калини були харчовим продуктом. Запах її свіжих плодів нагадує запах валеріани і яблук водночас, тому вони не кожному до смаку. Але у приморожених ягодах гіркота зменшується. Тушкована в духовці калинова каша чи ягоди, запечені в тісті, були сільськими ласощами. Плоди багаті на цукри та пектин. З них виготовляли чудовий мармелад та желе, вони - гарна приправа до м'ясних страв та добра начинка до пирогів. З ягід калини можна дістати харчовий барвник, а з кори – фарбу,  що забарвлює вовну в темно-зелений колір.

  Пісня «Червона калина»

Ведуча: Калина -це пам'ять про тих, хто не повернувся з боїв. За традицією на могилах загиблих садили калину. Калина - це символ рідної землі, отчого краю, батькової хати, символ безсмертя, невіддільний від життя.

Опустила кетяги калина,

Вся в зажурі, краще б не цвісти.

Хто її чекав, вже не прилине,

Вже йому до неї не прийти…

                                 Звелів козак насипати високу могилу,

                                 Звелів собі посадити червону калину.

                                 - Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,

                                 Будуть мені приносити з України вісті!

Ведуча: Гарна і цілюща ця рослина шанована в народі. Та чомусь мало її росте біля наших хат. Ми забули давній народний звичай — садити калину біля кожної хати. Зробіть  маленьке добре діло: посадіть калину. Але запам’ятайте, що калина росте лише у добрих людей. Тож будьте добрими, щирими, чуйними один до одного.

 Учні:     Посадіть калину на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси – пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла.

Буде щедрою родина,

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхалась щиро доля,

Материнський  ніжний цвіт.

Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час

Рід наш дуже любить волю –

Хай же воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.     

Ведуча:   Кущ калини біля материнської хати – це не тільки окраса, а й глибокий символ нашого духовного світу. Тому його оберігали й оберігають, а наруга над нею вкривала людину ганьбою. І тому, хто не має її на своєму обійсті, кому вона всохла від байдужості або, ще гірше, ним викорчувана, не почути пісні солов’я, не помилуватися прекрасним цвітом і яскравим плодом.  Дітям, аби ті не ламали, не нівечили калинові гілки, казали „Не ламайте калину, бо накличете мороз”. Справді, калина цвіте на самий кінець весни, коли вже відходять заморозки.

Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати,

І впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові.

                             Не ламай калину, не ламай калину,

                             Бо вона в житті єдина.

                             Не ламай калину, не ламай калину —

                             Краще їй онуків принеси.

Ведуча: Калина віддавна уособлює красу України, духовну міць її народу,

засвідчують любов до рідної землі.

                                    Ми посадим калину у себе в городі,

                                   Ту калину, що люблять і славлять в народі,

                                    Нашу гордість сумну, нашу втіху єдину.

                                    Ми посадим у себе чарівну калину.

                                    Є на світі плоди і дерева незнанні,

                                    Помаранчі, цитрини, кокоси, банани,

                                    Виногради солодкі, інжир і маслини,

                                    А у нас буде тільки червона калина.

                                    І наїдку, й краса небагата:

                                    не достигне улітку терпка й гіркувата.

                                    Восени-червоніє, а спіє в морози,

                                    І не ягоди в неї-кривавії сльози.

                                    Чумаки від'їджали в далеку дорогу.

                                    І калину везли проти лиха в дорогу.

                                    Запорожці пили із калини напій,

                                    Як за правду і волю виходили в бій.

Ведуча : Тому кущ калини побіля материнської чи бабусиної домівки - це не тільки окраса. У ньому глибинний зміст. Це наш символ. Наш духовний світ. Наша спадщина, яка опредметнює духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій.

Вчитель. Друзі шановні, матусі і тата.

               Вдячні ми всім, хто прийшов на це свято.

                 Ми – українці – велика родина,

                 Мова і пісня у нас – солов’їна.

                Квітне в садочках червона калина.

                Рідна земля для всіх – Україна

       

Пісня « Одна калина »