Матеріали використано із
«Розвиток дитини - сайт для розумних батьків»
Дитина не хоче до школи: наслідки та мотивація
Якщо ваша дитина вчиться в молодших класах, швидше за все, ви не раз зіштовхувалися з ситуацією, коли вона не хотіла збиратися та йти до школи. У такому випадку важливо з'ясувати справжню причину її поведінки. Це може бути надмірна завантаженість у школі, проблеми з однокласниками або спосіб справлятися з негативними емоціями. Батькам важливо розібратися в ситуації: можливо, їй потрібно більше часу на сон, у неї проблеми зі спілкуванням або їй не вистачає сили волі вставати вранці та йти до школи.
Іноді діти бояться булінгу з боку однокласників. Те, що дитина не хоче йти до школи, є першою ознакою булінгу, тому перевірте, чи не сталося це з вашою дитиною. Деяким дітям важко звикнути до розпорядку та правил поведінки в школі. Прогули уроків у них є якоюсь формою протесту. У будь-якому випадку, відмовляючись іти до школи, дитина намагається вирішити якусь реальну проблему. Однак такий спосіб вирішення проблем призводить до ще більших проблем. Тому батькам важливо допомогти малюкові самостійно справлятися з труднощами.
Дитина може скаржитися на те, що в школі їй нудно. Психологи стверджують, що в деяких випадках, коли дитина скаржиться на нудьгу, вона відчуває незначну злість. Іноді діти дійсно зляться на школу, а іноді їм просто нудно. Ви повинні пояснити дитині, що ходити до школи – це її обов'язок. Скажіть їй: «Ти повинна ходити до школи, навіть якщо тобі там нудно. Це твоя відповідальність, щоб ходити туди незалежно від свого настрою. Якщо ти хочеш, щоб у школі тобі не було так нудно, знайди там щось цікаве для себе».
Мотивація й наслідки у дорослих і дітей
Мільйони людей змушені вставати вранці, йти на роботу. І вони справляються з цим завданням, тому що виробили навички, які допомагають їм пристосовуватися до реального світу.
Якщо подивитися на те, як дорослі вирішують подібні завдання, можна виділити дві основні складові: мотивацію й наслідки. Мотивація – це відповідь на питання, чому потрібно йти на роботу (наприклад, щоб прогодувати себе, свою сім'ю, щоб мати можливість купити нову машину, дорогий одяг тощо). Наслідки полягають у тому, що коли дорослий не буде вставати вранці й ходити на роботу, його звільнять. Якщо він буде продовжувати це робити, з часом у нього почнуться фінансові та соціальні проблеми.
Подібна мотивація й наслідки повинні бути й у дитини, щоб вона розуміла, навіщо їй ходити до школи. Поясніть їй це. Перед батьками постає два завдання: мотивувати дитину ходити до школи й допомогти їй визначити, чому вона не хоче цього робити, щоб вирішити проблему.
Мотивувати дитину нескладно, для цього потрібно придумати певну винагороду. Наприклад, ви можете сказати дитині: «Якщо ти будеш вставати вчасно, ти можеш пізніше лягати спати або протягом години відпочивати у своїй кімнаті вдень». Таке заохочення повинно відбуватися також за умови, що дитина отримує гарні оцінки й добре поводиться в школі. Не забувайте хвалити дитину за те, що вона встає вчасно. Наприклад, ви можете сказати: «Мені подобається, що ти встаєш вчасно. Чи бувало таке, що ти не хотіла вставати? Як ти змушувала себе в таких випадках?» Так ви зможете зрозуміти, що відчуває дитина і як можна вирішити проблему.
Установити наслідки теж нескладно. Головне при цьому – не вступати з дитиною в протистояння та встановити такі наслідки, які будуть відповідати ситуації. Важливо пояснити дитині наслідки якомога раніше – з найперших випадків, коли вона не хоче йти до школи. У якості наслідків можна в чомусь обмежити дитину, наприклад, не дозволяти їй лягати спати пізніше встановленого часу. Можна, навпаки, укладати її спати раніше. Ви можете сказати дитині: «Ти цілий тиждень не вставала вчасно, тому весь наступний тиждень ти будеш лягати спати на годину раніше. Якщо ти будеш лягати та вставати за розпорядком, через тиждень, можливо, ти знову зможеш лягати, як раніше».
Якщо дитині важко вставати вранці, приберіть з її кімнати телевізор, комп'ютер і мобільний телефон – вони можуть бути причиною проблем зі сном. У якості наслідків ви можете також обмежити дитині час для перегляду телевізора або комп'ютерних ігор.
Установіть дитині кордони й покажіть їй реальні наслідки її поведінки
Коли дитина не хоче ходити до школи, вона не виконує свої обов'язки в школі та вдома. Тут важливо звернути увагу на кілька моментів. По-перше, важливо те, як батьки пояснюють дитині її обов'язки. Від цього залежить, як вона буде їх виконувати. Якщо дитина відмовляється вчитися, батьки повинні знайти новий спосіб спілкування з нею та звернути увагу на те, яку відповідальність вона несе перед сім'єю. Поставте собі запитання: «Чи відмовляється дитина виконувати те, що я її прошу? Чи виконує вона домашні обов'язки?» Вона відмовляється вчити уроки або допомагати вдома, а замість цього грає в комп'ютерні ігри? Варто обмежити їй доступ до комп'ютера. Згодом доступ до комп'ютера можна використовувати в якості заохочення за те, що вона вчасно встає, йде до школи. Це добре допомагає мотивувати дитину.
Не намагайтеся вранці вести з дитиною бесіди про необхідність вставати вчасно. Вранці дитина не здатна сприймати таку інформацію і, швидше за все, вона почне виправдовуватися або вступати в конфлікт. Тому таку бесіду краще провести пізніше. Крім того, якщо похід до школи стає постійною проблемою, батьки повинні зрозуміти, що наслідки за таку поведінку встановлює і школа, а не тільки батьки. Дозвольте малюкові встати пізніше, але не виправдовуйте його поведінку. Напишіть учителю записку приблизно такого змісту: «Дитина запізнилася без поважної причини й готова понести за це відповідальність». Якщо дитину не пустять до класу – це добре. Не захищайте її від наслідків за свої дії. Старшим дітям, які пропускають уроки, складніше вчитися – і це теж наслідок їх поведінки.
Тому, якщо дитина не хоче вставати вранці та йти до школи, подумайте про три речі.
• По-перше, правильно встановіть причину такої поведінки. Якщо ви не можете зробити це самостійно, зверніться до психолога.
• По-друге, подумайте, як мотивувати її, як заохотити за позитивну поведінку.
• По-третє, встановлюйте наслідки й обмеження, щоб привчити дитину до відповідальності. Батьки повинні чітко розуміти різницю між покаранням і наслідками, які випливають за діями малюка. Це допоможе їм діяти більш ефективно.
Як закликати дитину до відповідальності?
Коли проблеми з раннім підйомом і виходом до школи виникають у молодшого школяра, потрібно залучати не тільки батьків, але й шкільну систему. Такий же підхід потрібно застосовувати для дітей старшого шкільного віку, але при цьому вони можуть чинити опір. Необхідно докласти максимум зусиль, щоб допомогти синові або доньці. Але при цьому потрібно розуміти, що іноді батьки можуть бути безсилі, коли йдеться про те, щоб змусити підлітка ходити до школи. У даному віці діти вже здатні протистояти батьківському впливу, і погана успішність у школі може бути їх свідомим вибором. Батькам потрібно зрозуміти, що підліток уже більш відповідальний перед суспільством, ніж перед ними. Прийміть той факт, що ви вже не в усьому можете контролювати вашу дитину, а потім зробіть усе можливе, щоб допомогти їй.
Батьки часто відчувають себе самотніми у боротьбі за позитивну поведінку дитини. І для цього є багато підстав. Сучасна молодіжна культура пропагує безвідповідальну поведінку та свободу від будь-яких обов'язків. Наївно думати, що підліток буде докладати зусиль для того, щоб розвивати навички, необхідні в дорослому житті, якщо в нього немає достатньої мотивації або якщо він не бачить наслідків. У сучасному суспільстві (багато в чому завдяки молодіжній культурі й системі освіти) побутує міф про те, що зайва відповідальність не гарантує успіху в житті. Це призводить до того, що навколо так багато посередності, і суспільство вважає це нормальним. Якщо дотримуватися такої позиції, виховувати дітей стає легше, але в дорослому житті їм доведеться важко.
Матеріали використано із
«Розвиток дитини - сайт для розумних батьків»
Робимо уроки з дитиною: поради батькам
Вам щодня доводиться змушувати дитину робити уроки? Багато батьків скаржаться на те, що це найскладніша частина виховання школяра. Можливо, вам стає трохи незручно, коли настає час виконувати домашнє завдання, тому що ви наперед знаєте, що дитина зараз почне влаштовувати істерики, кидати підручники та грюкати дверима. Ваше бажання допомогти їй призводить до того, що ви годинами сидите з нею за підручниками, слухаючи її скарги на те, як вона ненавидить навчання. Це може тривати з року в рік і так і не принести бажаного результату.
Домашні завдання – обов'язок дитини
Перш за все, вам потрібно зрозуміти: виконання домашніх завдань – це важка робота і для вас, і для дитини. У її насиченому графіку це один із найскладніших пунктів. Допоможіть їй знайти час для того, щоб регулярно вчити уроки, як би складно для неї це не було. Пам'ятайте, що її завдання – вчитися в школі, виконувати домашні завдання, а ваше – виконувати домашню роботу й виховувати дітей з любов'ю.
Мотивуючи дитину виконувати домашні завдання, легко вплутатися в протистояння з нею. Вона може проявити нелюбов до виконання завдань, вважаючи за краще гуляти, спілкуватися з друзями або займатися ще чимось. І якщо в цей момент ви не зможете впоратися з розчаруванням або злістю з цього приводу, ви програли в цій боротьбі. Багато дітей починають маніпулювати батьками, викликаючи в них фрустрацію й думки про те, що змінити таку поведінку просто неможливо.
Правда полягає в тому, що коли дитина з дитинства не навчиться виконувати свою роботу, долаючи труднощі, в дорослому житті вона буде мати проблеми. Тому батькам важливо навчити її відповідально ставитися до своїх обов'язків. Тримайте ситуацію під контролем і поясніть їй, що вчити уроки – це частина її повсякденних обов'язків.
Щоб привчити школяра виконувати домашні завдання без конфліктів, дотримуйтеся наступних рекомендацій.
Порада № 1. Зберігайте спокій
Не втрачайте самовладання, не кричіть на дитину, якщо вона не відразу правильно вирішує завдання або відповідає на питання. Не критикуйте її за неправильні відповіді й не піддавайтеся спокусі зробити завдання за неї. У будь-якій ситуації зберігайте спокій. Якщо ви будете критикувати дитину або кричати на неї, це загострить атмосферу й тільки ускладнить їй завдання.
Порада № 2. Поясніть дитині свої очікування та її відповідальність
Дайте зрозуміти, що вона повинна робити уроки вчасно й докладати до цього максимум зусиль. Визначте час, коли вона повинна робити уроки. Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Комусь легко даються іноземні мови, але з математикою виникають труднощі, комусь навпаки. Одні діти більш посидючі і для них важливо, щоб під час виконання завдань їх ніхто не відволікав; іншим необхідно робити перерви й розбивати великі завдання на кілька дрібних. Деякі діти самостійні й можуть виконувати завдання без сторонньої допомоги, але більшості потрібний контроль і допомога з боку батьків відповідно до віку. Якщо у вас кілька дітей, ваше завдання ускладнюється, адже вам потрібно враховувати особливості кожного з них.
Порада № 3. Регулярно спілкуйтеся з вчителями ваших дітей
Підтримуйте зв'язок із вчителями протягом усього навчального року, починаючи з вересня. Це допоможе вам знати все про успішність дітей у школі та буде особливо корисним у випадках, якщо в дитини виникають будь-які труднощі.
Порада № 4. Визначте для себе оптимальну роль у взаємодії з дитиною
Деяких дітей потрібно постійно мотивувати до навчання, деяким – давати чіткі настанови та інструкції, а інших треба просто час від часу контролювати. Постарайтеся вибрати для себе таку роль у цьому процесі, яка буде максимально враховувати потреби дитини. Пам'ятайте, що, зрештою, саме вчитель визначає, добре чи погано дитина впоралась із завданням. Ви не несете відповідальності за результат, ваша задача – створити умови для дитини й допомагати їй за потреби. Ви можете висловлювати свої припущення, але за виконання домашніх завдань відповідальність несе дитина.
Порада № 5. Діти повинні вчити уроки одночасно
Якщо у вас кілька дітей, які ходять до школи, організуйте їх розпорядок таким чином, щоб вони вчили уроки одночасно. Якщо хтось упорається зі своїми завданнями раніше, він повинен поводитися тихо, щоб не заважати брату чи сестрі.
Порада № 6. Визначте час і місце для виконання домашніх завдань
Постарайтеся дотримуватися встановленого часу день у день. Якщо дитина активна, робіть перерви в роботі. Наприклад, дитина може 15 хвилин виконувати завдання, а потім зробити перерву на 5 хвилин. Під час таких перерв ви можете запропонувати їй перекусити, щоб відновити свої сили. Подбайте про спокійну атмосферу в будинку в цей час: вимкніть телевізор або хоча б зменшіть його гучність.
Переконайтеся, що в дитини є достатньо простору для того, щоб учити уроки. При цьому також потрібно враховувати індивідуальні потреби: для одних дітей для цього знадобиться великий кухонний стіл, щоб можна було розкласти всі книги й зошити, а для інших - маленький тихий куточок у дитячій кімнаті.
Порада № 7. Привчайте дитину до розпорядку з раннього віку
Навіть якщо дитина ще маленька і лише вчиться читати, регулярно виділяйте для цього час. Це допомагає їй звикнути до розпорядку, адже з часом завдань стане все більше і вони будуть складніші.
Порада № 8. Допомагайте дитині на складних етапах роботи
Іноді дитина не може виконати домашнє завдання через те, що на певному етапі в неї виникають труднощі. І тут потрібна ваша допомога. Наприклад, їй необхідно розв’язати ряд однотипних завдань, але вона не розуміє, з чого почати. Розберіть разом з нею 1-2 завдання – й решту вона зможе розв’язати самостійно. Якщо вона не може вибрати тему для твору, ви можете провести разом з нею невеликий мозковий штурм, щоб знайти потрібну ідею. Запам'ятайте: ви не повинні виконувати завдання за дитину, досить лише трішки її підштовхнути до правильного рішення.
Порада № 9. Вирішіть з чоловіком, хто з вас буде допомагати дитині з уроками
Для цього визначте, у кого з вас краще виходить пояснювати що-небудь. Це допоможе заощадити час на виконання домашніх завдань. Якщо ж ви виховуєте дитину самі, можна час від часу просити про допомогу когось із друзів або родичів.
Порада № 10. Проявіть співчуття й підтримку
Якщо навчання дається дитині важко, підтримайте її, проявіть співчуття. Іноді дітям задають досить складні завдання, і у вашої дитини можуть виникати проблеми з їх виконанням. Запитайте у вчителя, чи всім дітям у класі важко даються такі завдання, чи тільки вашій дитині. Якщо подібні проблеми спостерігаються в неї в класі, вчитель може провести тестування, щоб визначити причину цього. Хоча батькам і неприємно чути про те, що їхня дитина має проблеми з навчанням, діючи спільно з учителем, можна виправити ситуацію.
Порада № 11. Використовуйте позитивне підкріплення
Дітей необхідно мотивувати добре вчитися, виконувати домашні завдання й отримувати високі оцінки. Більшість дітей отримують задоволення від високих оцінок і досягнень у навчанні. Але якщо цього не відбувається, можна використовувати додаткові стимули. Не рекомендується заохочувати дитину грішми. Замість цього можна купити їй те, що вона давно хотіла, зводити її в кіно тощо. Ці речі стануть для дитини більш значущими, ніж грошове заохочення. Крім того, це зміцнить атмосферу любові й підтримки у вашій родині.
Швидше за все, ваша дитина ніколи не полюбить робити домашні завдання або це заняття буде даватися їй з труднощами. У всіх дітей різні здібності, і якщо ваша дитина не досягне успіху в науці, вона може стати художником, будівельником або технічним працівником. Нам би всім хотілося, щоб наші діти самостійно вчили уроки, але, швидше за все, цього не станеться. Тому нам потрібно допомагати їм, підтримувати та вчити відповідально ставитися до навчання.
Домашні завдання – обов'язок дитини
Перш за все, вам потрібно зрозуміти: виконання домашніх завдань – це важка робота і для вас, і для дитини. У її насиченому графіку це один із найскладніших пунктів. Допоможіть їй знайти час для того, щоб регулярно вчити уроки, як би складно для неї це не було. Пам'ятайте, що її завдання – вчитися в школі, виконувати домашні завдання, а ваше – виконувати домашню роботу й виховувати дітей з любов'ю.
Мотивуючи дитину виконувати домашні завдання, легко вплутатися в протистояння з нею. Вона може проявити нелюбов до виконання завдань, вважаючи за краще гуляти, спілкуватися з друзями або займатися ще чимось. І якщо в цей момент ви не зможете впоратися з розчаруванням або злістю з цього приводу, ви програли в цій боротьбі. Багато дітей починають маніпулювати батьками, викликаючи в них фрустрацію й думки про те, що змінити таку поведінку просто неможливо.
Правда полягає в тому, що коли дитина з дитинства не навчиться виконувати свою роботу, долаючи труднощі, в дорослому житті вона буде мати проблеми. Тому батькам важливо навчити її відповідально ставитися до своїх обов'язків. Тримайте ситуацію під контролем і поясніть їй, що вчити уроки – це частина її повсякденних обов'язків.
Щоб привчити школяра виконувати домашні завдання без конфліктів, дотримуйтеся наступних рекомендацій.
Порада № 1. Зберігайте спокій
Не втрачайте самовладання, не кричіть на дитину, якщо вона не відразу правильно вирішує завдання або відповідає на питання. Не критикуйте її за неправильні відповіді й не піддавайтеся спокусі зробити завдання за неї. У будь-якій ситуації зберігайте спокій. Якщо ви будете критикувати дитину або кричати на неї, це загострить атмосферу й тільки ускладнить їй завдання.
Порада № 2. Поясніть дитині свої очікування та її відповідальність
Дайте зрозуміти, що вона повинна робити уроки вчасно й докладати до цього максимум зусиль. Визначте час, коли вона повинна робити уроки. Враховуйте індивідуальні особливості дитини. Комусь легко даються іноземні мови, але з математикою виникають труднощі, комусь навпаки. Одні діти більш посидючі і для них важливо, щоб під час виконання завдань їх ніхто не відволікав; іншим необхідно робити перерви й розбивати великі завдання на кілька дрібних. Деякі діти самостійні й можуть виконувати завдання без сторонньої допомоги, але більшості потрібний контроль і допомога з боку батьків відповідно до віку. Якщо у вас кілька дітей, ваше завдання ускладнюється, адже вам потрібно враховувати особливості кожного з них.
Порада № 3. Регулярно спілкуйтеся з вчителями ваших дітей
Підтримуйте зв'язок із вчителями протягом усього навчального року, починаючи з вересня. Це допоможе вам знати все про успішність дітей у школі та буде особливо корисним у випадках, якщо в дитини виникають будь-які труднощі.
Порада № 4. Визначте для себе оптимальну роль у взаємодії з дитиною
Деяких дітей потрібно постійно мотивувати до навчання, деяким – давати чіткі настанови та інструкції, а інших треба просто час від часу контролювати. Постарайтеся вибрати для себе таку роль у цьому процесі, яка буде максимально враховувати потреби дитини. Пам'ятайте, що, зрештою, саме вчитель визначає, добре чи погано дитина впоралась із завданням. Ви не несете відповідальності за результат, ваша задача – створити умови для дитини й допомагати їй за потреби. Ви можете висловлювати свої припущення, але за виконання домашніх завдань відповідальність несе дитина.
Порада № 5. Діти повинні вчити уроки одночасно
Якщо у вас кілька дітей, які ходять до школи, організуйте їх розпорядок таким чином, щоб вони вчили уроки одночасно. Якщо хтось упорається зі своїми завданнями раніше, він повинен поводитися тихо, щоб не заважати брату чи сестрі.
Порада № 6. Визначте час і місце для виконання домашніх завдань
Постарайтеся дотримуватися встановленого часу день у день. Якщо дитина активна, робіть перерви в роботі. Наприклад, дитина може 15 хвилин виконувати завдання, а потім зробити перерву на 5 хвилин. Під час таких перерв ви можете запропонувати їй перекусити, щоб відновити свої сили. Подбайте про спокійну атмосферу в будинку в цей час: вимкніть телевізор або хоча б зменшіть його гучність.
Переконайтеся, що в дитини є достатньо простору для того, щоб учити уроки. При цьому також потрібно враховувати індивідуальні потреби: для одних дітей для цього знадобиться великий кухонний стіл, щоб можна було розкласти всі книги й зошити, а для інших - маленький тихий куточок у дитячій кімнаті.
Порада № 7. Привчайте дитину до розпорядку з раннього віку
Навіть якщо дитина ще маленька і лише вчиться читати, регулярно виділяйте для цього час. Це допомагає їй звикнути до розпорядку, адже з часом завдань стане все більше і вони будуть складніші.
Порада № 8. Допомагайте дитині на складних етапах роботи
Іноді дитина не може виконати домашнє завдання через те, що на певному етапі в неї виникають труднощі. І тут потрібна ваша допомога. Наприклад, їй необхідно розв’язати ряд однотипних завдань, але вона не розуміє, з чого почати. Розберіть разом з нею 1-2 завдання – й решту вона зможе розв’язати самостійно. Якщо вона не може вибрати тему для твору, ви можете провести разом з нею невеликий мозковий штурм, щоб знайти потрібну ідею. Запам'ятайте: ви не повинні виконувати завдання за дитину, досить лише трішки її підштовхнути до правильного рішення.
Порада № 9. Вирішіть з чоловіком, хто з вас буде допомагати дитині з уроками
Для цього визначте, у кого з вас краще виходить пояснювати що-небудь. Це допоможе заощадити час на виконання домашніх завдань. Якщо ж ви виховуєте дитину самі, можна час від часу просити про допомогу когось із друзів або родичів.
Порада № 10. Проявіть співчуття й підтримку
Якщо навчання дається дитині важко, підтримайте її, проявіть співчуття. Іноді дітям задають досить складні завдання, і у вашої дитини можуть виникати проблеми з їх виконанням. Запитайте у вчителя, чи всім дітям у класі важко даються такі завдання, чи тільки вашій дитині. Якщо подібні проблеми спостерігаються в неї в класі, вчитель може провести тестування, щоб визначити причину цього. Хоча батькам і неприємно чути про те, що їхня дитина має проблеми з навчанням, діючи спільно з учителем, можна виправити ситуацію.
Порада № 11. Використовуйте позитивне підкріплення
Дітей необхідно мотивувати добре вчитися, виконувати домашні завдання й отримувати високі оцінки. Більшість дітей отримують задоволення від високих оцінок і досягнень у навчанні. Але якщо цього не відбувається, можна використовувати додаткові стимули. Не рекомендується заохочувати дитину грішми. Замість цього можна купити їй те, що вона давно хотіла, зводити її в кіно тощо. Ці речі стануть для дитини більш значущими, ніж грошове заохочення. Крім того, це зміцнить атмосферу любові й підтримки у вашій родині.
Швидше за все, ваша дитина ніколи не полюбить робити домашні завдання або це заняття буде даватися їй з труднощами. У всіх дітей різні здібності, і якщо ваша дитина не досягне успіху в науці, вона може стати художником, будівельником або технічним працівником. Нам би всім хотілося, щоб наші діти самостійно вчили уроки, але, швидше за все, цього не станеться. Тому нам потрібно допомагати їм, підтримувати та вчити відповідально ставитися до навчання.
Матеріали використано із
«Розвиток дитини - сайт для розумних батьків»
Діти - віддзеркалення батьків,
або про помилки у вихованні
Усі батьки без винятку мріють про чемних, слухняних та розумних дітей. Звідки ж тоді беруться вередливі й неслухняні чада? Відкриємо вам секрет: насправді неслухняних дітей просто не існує. Неслухняні‒ це ті діти, батьки яких припускаються помилок у вихованні. Діти ‒ це віддзеркалення батьків. «Хочеш дізнатися про батьків ‒подивися на їх дитину» ‒ каже народна мудрість. Подорослішавши, дитина природно відтворить поводження і стиль життя батьків. Тобто відбудеться соціальне наслідування стилю дій, поведінки та спілкування. І вже далі своїх дітей виховуватимуть так, як колись виховувалися самі.
Тому психологи стверджують: не виховуйте дітей, вони все одно будуть схожі на вас. Виховуйте себе. Адже діти неймовірно спостережливі. Щодня вони вловлюють поведінку, інтонації, реакції дорослих, а потім їх копіюють. А батьки, зайняті роботою, домашнім побутом, вирішенням життєвих проблем, цього деколи не помічають.
Ви тільки уявіть: саме у ранньому дитинстві, до п’яти років, у наших чад закладається вміння взаємодіяти зі світом. Як? Через взаємодію з батьками. Спробуйте поспостерігати за своєю дитиною ‒ і ви помітите: діти часто не слухають того, що ми говоримо, натомість запам’ятовують усе з того, що ми робимо. Наприклад, мама, ведучи сина вранці у дитячий садок, вчить маленького Петрика, що не можна переходити дорогу на червоне світло. Бо тоді по дорозі їдуть машини, це небезпечно. Потрібно чекати, поки засвітиться зелене. А тут раптом горить червоне і машин немає. Мама скоренько перебігає дорогу, пояснюючи при цьому, що так робити не можна, але було безпечно. Думаєте, Петрик послухав і запам’ятав пояснення матері? Якби ж то! Дитина запам’ятала дію, яку виконала мама. І жодне пояснення не вбереже Петрика від того, що не можна переходити вулицю на червоне світло. Лише особистий приклад мами.
Діти запам’ятовують усе! І якщо не повторять вашої поведінки чи слів одразу, будьте певні: у відповідний момент «видадуть» на-гора все те, що їм так сподобалося. При цьому не задумуючись і не звертаючи уваги на те, добра ця поведінка чи погана.
Поки діти ненавчаться контролювати та оцінювати власну поведінку, вони не зможуть маскувати неприємні ознаки батьківської поведінки і ті проявлятимуться в чистому вигляді.
Батьків зазвичай обурюють подібні моменти в поведінці дітлахів, особливо в людних місцях. Деколи трапляються ситуації, як у відомому анекдоті: Мати з сином гуляють на вулиці і зустрічають знайомого приятеля родини. Мама каже Васильку:
‒ Синку, привітайся з дядьком Іваном!
Василько:
‒ Доброго дня!
Мати:
‒Ні, синку, по-хорошому, як твій тато.
Василько знімає з себе кепку, кидає її на землю і кричить на всю вулицю: йой, чорт забирай, кого я бачу!
Маленький Василько запам’ятав, що «по-хорошому» вітання звучить так, як це робить батько.
Або ж ще одна майже анекдотична ситуація. Є сусідка, пані Галя, спілкування з якою батьки не дуже люблять й, думаючи, що чотирирічний Іванко нічого не розуміє з дорослих розмов, обговорюють її між собою. І ось, коли жінка завітала в гості до родини, Іванко каже: ‒ А ви знову всі наші канапки з’їсте, як минулого разу?
Негарна ситуація, чи не так? Батькам соромно за поведінку сина. Сусідка називає хлопця невихованим, а Іванко не розуміє, що не так і чому його засуджують і, не дай Боже, покарають. Адже він справді чув фразу про канапки від батьків.
Звідси висновок: ніколи при дітях не обговорюйте інших людей. І, боронь Боже, вживати лайливі слова. Також після подібної до описаної ситуації не можна дитину карати: вона ні в чому не винна. В нашому випадку чотирирічний Іванко реакції дорослих на свої слова не зрозуміє. Натомість він зрозуміє і запам’ятає, що висловлювати власну думку ‒неприємно і погано. За це можуть покарати. Іванко ризикує вирости невпевненим і боязким хлопцем, чоловіком із відчуттям провини, який страждатиме різного роду залежностями. І провина за це покладатиметься виключно на батьків, які нерівною поведінкою, невмінням вчасно пояснити виховують собі того, хто може осоромити їх не лише перед сусідкою, а й у колі друзів та родичів.
Саме батьки дають дитині модель програми, за якою ті житимуть. Якщо ви відчуваєте одне, а говорите інше, то виховуєте нечесність і невпевненість. Якщо когось критикуєте, дитина дзеркально відображає це й може почати критикувати вас. Якщо не поважаєте власну дитину, та не рахуватиметься з вами. Якщо дитині погрожуєте чи її обманюєте, то вона робитиме те саме. Батьки, пам’ятайте: те, що вам не подобається або дратує в поведінці дитини, відображає вашу власну поведінку.
На жаль, іноді тато з мамою не зізнаються собі в тому, що деколи їх поведінка далека від ідеальної. Однак, побачивши ці якості у дитині, невимовно обурюються. Як приклад, наведемо таку ситуацію. Батько в сім’ї працює допізна і, відповідно у вихідний день хоче відпочити. Довго спить або ж півдня проводить із газетою біля телевізора. Адже він це заслужив. Просто відпочити! Він заробляє гроші, забезпечує гідне життя родини. Він вважає себе успішним чоловіком і сім’янином.
А як цю ситуацію бачить маленький Олесь? Тата ніколи немає вдома‒ раз. Тато весь час біля телевізора і нічого не робить або спить ‒ два. Тато зі мною не бавиться. Він для мене не авторитет. Його можна не слухати‒ три. І якщо при всьому цьому між сином і татом немає спілкування і спільно проведеного часу, дитина знає: роль батька і голови родини‒ це лежання на канапі. Ось із якою установкою на життя ризикує вирости дитина. Адже скільки би батько потім не пояснював сину роль чоловіка у родині, той засвоїть побачене.
Тут хочеться пригадати мудрі слова психолога Юлії Гіппенрейтер, що в своїй книзі «Спілкуватися з дитиною. Як?» стверджує: дитина, що позбавлена постійного мовного контакту з батьками, погано розвивається не лише психічно, але й фізично. Вона відстає в рості, худне. Ба, більше ‒ може втратити інтерес до життя, пізнання нового, мотивацію до дії та прагнення вирішити проблему.
Ось приклад. Ромчик звертається до мами: «Мамо, а де мій новий трансформер?» Мама в цей час готує обід і їй не до прохання сина. Тому відповідає: «Не знаю!» ‒ «Мамо, давай його пошукаємо!» ‒ «Я не зможу його знайти, Петрику. Не заважай мені зараз».
Маму можна зрозуміти. А що чує син? А те, що «Мама не зможе знайти мого трансформера. А я тим більше не знайду. Мама зі мною навіть говорити не хоче». Отак лише однією фразою в дитині можна «вбити» будь-яку мотивацію до дії. Чому б мамі не відповісти по-іншому: «Ромчику, я зараз закінчу готувати обід і допоможу тобі знайти іграшку. Адже вдвох ми швидко її відшукаємо!» Тоді мама чує сина. Відкрита до спілкування з ним, поважає його прохання. Так маленький Ромчик ростиме впевненим у власних силах хлопцем. Поважатиме і слухатиме маму, адже та реагує на його прохання. І засвоїть: аби чогось досягти, деколи потрібно й почекати.
Вплив поведінки найближчих родичів на дитину є не меншим, ніж батьків. Уже в дитячому садочку за особливостями поведінки можна легко вирізнити тих, хто виховуються лише бабусями й дідусями. Такі малюки обережні в діях, майже не бавляться в активні ігри і висловлюються мудрими життєвими фразами. Чому? А тому що старенькі просто не встигають за активною, рухливою дитиною. І, відповідно, хоча і несвідомо, «вішають» на неї власну сповільнену модель пізнання світу. Тим самим позбавляючи малюка отримати такий необхідний життєвий досвід. Тоді забороняється надто активно поводитися на дитячому майданчику. Не дозволяється з’їхати з високої гірки або сильно розкачатися на гойдалці. Відійти від бабусі більше ніж на п’ять метрів. Деколи все це пояснюється страхом бабусі й дідуся за онуків. ‒ «Ось прийдуть батьки з роботи, тоді біля них погойдаєшся, пробіжиш, проїдешся…» Деякі діти реагують на таке агресивно, вередують. І знову чують, що вони проблемні і невиховані.
Через постійні заборони та обмеження дитина ризикує вирости занудною, безініціативною, безвідповідальною й боязкою особою, яка, в свою чергу, вже своїм дітям заборонятиме активне життя. Тож, якщо вихованням вашої дитини займаються бабуся з дідусем, прийшовши з роботи, приділіть їй годину. Дозвольте з’їхати з гірки, покачайте на гойдалці, врешті-решт проїдьтеся разом на велосипеді. Так дитина виросте упевненою в тому, що, по-перше, рідні бабуся і дідусь дотримують слово й, по-друге, поважають її бажання. Відтак, дитина поважатиме їх. Адже найкращим способом навчити поважати ваші бажання і дії‒ навчитися поважати бажання та дії самому. Взаємна повага є основою дружної родини.
Отже, не виховуйте дитину. Виховуйте себе біля дитини. Адже, щоб змінити когось, потрібно змінюватися самому. Почніть слідкувати за собою, власним розкладом дня, настроєм, поведінкою за обідом, відпочинком у вихідні, якщо бажаєте бачити свою дитину усміхненою, розважливою та слухняною. Спокійні, впевнені у собі батьки випромінюють позитив, а дитині стають прикладом для наслідування. Кожного дня пам’ятайте, що ви приклад для наслідування навіть тоді, коли вранці чистите зуби.
А непослух та погану поведінку сприймайте як інформацію для роздумів. Дитина своєю поведінкою завжди про щось «говорить» батькам. Можливо, доводить свою правоту, а можливо, демонструє брак спілкування з вами. І маленький Петрик, можливо, мимоволі впустив увечері на підлогу з рук горнятко з молоком, бо задумався про те, що мама так давно не читала йому казки на ніч.
І наостанок така порада: поспостерігайте за своєю дитиною. Її емоції та поведінка підкажуть, що саме у ваших діях спонукає дитину бути невихованою або неслухняною. А також ви побачите, що саме варто змінити у собі.
Немає коментарів:
Дописати коментар